У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків сьогодні, 14 червня, відбулось відкриття виставкового проекту українського митця Олександра Дубовика та творця Іво Лілля із Таллінна під назвою «Діалог світла з кольором».
На відкриття виставки прибув сам Олександр Дубовик з коханою дружиною Іриною, яка впродовж життя є його музою.
Керуючий партнер МСУМК Леся Корсак на правах господині радо привітала за можливість приймати таких почесних гостей та вручила їм квіти, а директорка Луцького художнього музею Зоя Навроцька ознайомила присутніх зі стилем творців прекрасного.
Куратор проекту Марина Стрельцова зазначила, що цей проект «синергія двох конгеніальних митців, які споріднені духом, кольором, формою, своїми неймовірними космосами..»
Привітала митців та всіх присутніх і Олена Сом-Сердюкова, яка теж є куратором й доклала чимало зусиль, аби виставка стала можливою
Олександр Дубовик зазначив, що «це найвищий рівень життя: спілкуватися, творити і жити мистецтвом, з цих краплинок і складається воно». А також він висловив радість, що в «Україні не тільки не вмирає, а й відроджується мистецтво.»
Довідково:
Олександр Дубовик та Іво Лілль познайомились рік тому в українській столиці. Виставка в Луцьку продовжує цей діалог двох митців у іншому форматі – розмови світла з кольором, яку ведуть між собою їхні твори.
Олександр Дубовик живе у Києві. Можна стверджувати – знаний живописець, це – інтелектуал з пензлем. Він вдумливо прописує портрет доби, а рухливу субстанцію сьогоднішнього життя нащадки будуть аналізувати за його творами: як ми розпадалися на декоративні уламки та деталі.
Іво Лілль, митець із Таллінна, виражає себе в іншому матеріалі. Він здатний підхопити цю розмову лаконічністю, простотою та довершеністю дизайнерських рішень свого скла. Сам митець переконаний: «Я міг би сказати, що висловлюю свої думки і почуття у зображеннях, як наші предки робили це на стінах печер. Ідеї реалізуються в процесі, і коли робота завершена, то добігають кінця і думки, тобто вислів відбувся».
Спонтанний діалог митців породжує безліч конотацій, а от чи відчуємо ми силу вітру у вібрації дюн, застиглих у склі Іво Лілля, чи розлом навпіл у «Букетах» Олександра Дубовика – це вже виклик до нас, глядачів…
